Цей веселий патріот — Олег Мітрохін, і у нього в житті суцільне свято. Широко відомий у вузьких колах постачальників Міноборони бізнесмен, який за роки повномасштабної війни став ледь не головним підрядником найбільших тендерів із закупівлі військової форми.

Вітання українцям в трусах біля затишного каміну пан Мітрохін записав ось тут, у своєму новому розкішному маєтку під Києвом. Це обійстя тендерний бізнесмен купив під час війни. 400 квадратних метрів, майже гектар землі, басейн, ротонда, охорона, і навіть власний поні. Куди ж без них?

Така «скромна хатка», за оцінками експертів, коштує близько 2 000 000 $, тобто 80 000 000 гривень. На ці кошти можна було б закупити дві з половиною тисячі бронежилетів: на цілу бригаду піхоти.

Але комусь війна — це смерть і страждання, а для декого — золоті часи. Для пана Мітрохіна часи повномасштабного вторгнення точно золоті: і цей розкішний будинок у його сімейства — не єдиний.

Ще один палац — вже у серці столиці на печерських пагорбах і аж на 800 квадратних метрів. Його Мітрохін купив за 66 000 000 гривень, причому буквально нещодавно.

Як бачимо, зараз тут активно ведеться ремонт, втім ані ці будівельні справи, ані сам бізнес на армії не заважають герою цього розслідування відпочивати на закордонних курорта та й загалом — вести лакшері віп життя.

Звідки ж гроші на все це? Як пану Мітрохіну вдається настільки багатіти на армії? Шокуючі відповіді — у проєкті журналістських розслідувань Хапуга.ua.

22 000 000 гривень. Саме стільки, за офіційними даними Міноборони, тільки в минулому році бюджет витратив на речове забезпечення армії. І десяту частину цього пирога — понад 2 000 000 000 — з’їв саме Олег Мітрохін та його фірма МІК.

Компанія МІК зареєстрована Мітрохіним у 1998-му році в Запоріжжі. В попередні роки вони також не голодували і отримували багатомільйонні підряди, про які розкажемо далі.

Це одна з багатьох судових ухвал. І в ній написано, що «Використовуючи схеми на тендерах, підконтрольні, підставні та фірми-прокладки, Мітрохінський МІК втюхував армії форму та інші військові товари за завищеними цінами». Цю версію зараз розслідують і доводять правоохоронці:

«В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ „МІК“, а також ряду пов`язаних фірм, організували схему постачання спецодягу підприємствам оборонної сфери за завищеними цінами та заниженим класом якості, внаслідок чого завдали збитків державному бюджету України».

В іншому ж епізоді компанії Мітрохіна підозрюють в обкраданні армії на 230 000 000 гривень. Запорізькі ділки, за даними слідства, чомусь вирішили безкарно поставити військовим рукавиці бозна якої якості.

На виконання умов договорів ТОВ «Наш імпорт» поставлено 300 000 рукавичок невідомого походження сумнівної якості, які Міністерством оборони прийнято та повністю сплачено. Які не можуть використовуватися за призначенням для потреб ЗСУ, чим завдали тяжкі наслідки на загальну суму 231 000 000 гривень

Тобто для військових Мітрохін клас якості занижує, а от для себе й родини — клас якості (життя) підвищує до небес. Будинок на Печерську за 66 лямів — вже бачили, втім що усередині — ось ще трошки кадрів з життя одного з головних постачальників Міноборони.

Тааак, це вам не сумнозвісні яйця по 17 гривень. В чому ж таємниця цього розкішного успіху? Та до чого тут одіозний народний обранець? Розбираємось.

Олега Мітрохіна можна побачити не тільки в трусах під каміном, але й у костюмі в цілком пристойних місцях і компаніях. На цих фото він разом з бізнесменами із Запоріжжя. Тут — хизується партнерством із ДТЕК Ахметова. А ось тут — в колі представників бізнесу та оборонного сектору.

Поруч з Мітрохіним на цьому фото скандальний народний депутат Геннадій Касай — за збігом, теж виходець із Запоріжжя, і теж з інтересами в оборонці.

Нагадаю, це саме той нардеп, якого журналісти викрили на схемах постачання неякісного одягу для Збройних Сил і на збагаченні на цьому: у його родичів з’явилась нерухомість на мільйон баксів в Дубаях. Пояснювати, звідки майно, нардеп тоді публічно відмовився.

Мітрохіна і Касая об’єднують далеко не тільки мала батьківщина, інтерес до мільярдних тендерів і спільні фото. Виявляється, син Олега Мітрохіна Артем — офіційний помічник народного депутата Касая.

Артем досить успішно закріпився у батькових схемах. На нього зареєстрована низка швейних компаній. Частина з них — фігурує в оборудках на поставках для армії неякісних товарів за завищеними цінами.

Статки Артема Мітрохіна за останній час теж стрімко зросли. У 2023 він став щасливим власником квартири на 125 квадратів і паркомісця у мабуть найдорожчому будинку столиці преміум-класу TARYAN TOWERS на Печерську.

Такі апартаменти із голими стінами обійшлися Мітрохіну мінімум в 20 000 000 гривень. Під гектар землі в Київській області та маєток з поні, в якому проживає Олег Мітрохін із дружиною Аліною, також оформили на Артема.

І ще будиночок в Карпатах у Сторожниці, мабуть як перевалочний пункт для подорожей родини Мітрохіних за кордон — теж офіційно придбав Артем. Вартість цієї розкоші, придбаної під час війни, сягає 3 000 000 $, втім це далеко не все.

У 2024 Артем придбав заряджений для понтів AUDI RS Q8. Його ринкова вартість — 120 000 $. На ній і не тільки, Артем Мітрохін, за інформацією з наших джерел у прикордонній службі, із початку повномасштабного вторгнення більше 30 разів виїжджав із України. Ну дійсно, що в армії служити, як можна по Європах кутити?

20 разів він перетинав кордон через пункти пропуску Орлівка, Маяки-Удобне та Старокозацьке, що в напрямку Болгарії. Чому так часто саме сюди — в бік Румунії і Болгарії, обов’язково покажемо. Дочекайтесь!

Зараз же повернемось, власне, до ТОВ МІК. Вона із Запоріжжя, але з початком повномасштабного вторгнення бізнес веде з Києва, ось із цього будинку. Саме тут на київських Нивках і знаходиться офіс Олега Мітрохіна та офіційно зареєстровані фірми його сина.

Підіймаємось на другий поверх — і просто не віримо своїм очам. Неймовірно, але так: приймальня народного депутата знаходиться просто в офісі одіозного бізнесмена! І ще показовіше те, що помітивши нас, співробітники запрошують до Олега Мітрохіна, але чомусь приводять саме в приймальню Касая.

Отакої. Земляк Мітрохіна, компаньйон по зустрічах з операторами оборонного сектору, член комітету нацбезпеки і оборони, фігурант кримінального розслідування про корупцію на закупівлях для Збройних Сил, роботодавець для сина…. влаштовує свою громадську приймальню прямо в офісі одного з головних постачальників форми для армії!

Причому цікаво, що публічно про цю приймальню ані слова — ні на сторінці нардепа на сайті Верховної Ради, ні будь де взагалі! Чому так?

Невже банально депутатська приймальня — як захист від тих же обшуків? І як бачимо, результат є:

Із таким сусідством не дивно, що низка компаній, підконтрольних Мітрохіну, під єдиним куполом компанії МІК, тільки з 2023 по 2024 рік уклала щонайменше 75 контрактів із підприємствами оборонної сфери України. Це майже на чотири з половиною мільярди гривень — форми, обмундирування та інженерних виробів, які постачались з ймовірним конфліктом інтересів.

Зокрема:

• 26 контрактів стосувалися постачання військової форми на суму 1,896 млрд грн;
• 47 контрактів — військового обмундирування на 1,870 млрд грн;
• ще 2 договори — на постачання дроту «Єгоза» на 700 млн грн.

Ми детально дослідили державні закупівлі, в яких брали участь і як правило перемагали фірми з орбіти Мітрохіна, і ось який висновок: здається, що пан Мітрохін і його друзі граються із тендерами на оборонні замовлення як кіт із балабончиками. Точніше крутить він державними мільярдами і вертить їх як хоче.

Схоже на те, що наш бізнесмен засилає на торги підконтрольних типу конкурентів, демпінгує ціни, а реальних конкурентів ймовірно прибирає через особисті зв’язки у високих колах. Принаймні, таке враження складається на підставі аналізу держзакупівель.

Типова схема полягає в тому, щоб першими на тендер зайшли фірми-партнери, які ділять ринок, скажімо так, на дружніх засадах. Тобто, простими словами, тендер беру я, ти — мій підрядник; береш ти, я — твій підрядник. Коли ж на торги подаються реальні конкуренти, які не хочуть домовлятись, підконтрольні компанії пана Мітрохіна починають зривати торги. Зараз покажу.

За системою Prozorro, перший робить ставку той, хто подав найбільшу пропозицію, останній — хто найнижчу.

Давайте розберемо на прикладі тендеру на чохли для бронежилетів на 437 000 000 гривень:

ТОВ Пакоптторг, як учасник із найбільшою пропозицією, першою робить ставку. Зверніть увагу на цю фірму, бо це важливий елемент схеми. І робить її найнижчою від усіх конкурентів. Останні три учасники демпінгують — ставлять найнижчу ціну. В другому турі учасники знижують ціну до мінімуму, а в третьому, половина просто не взмозі йти нижче, а компанія МІК Олега Мітрохіна, Пакоптторг та Некстген — опускають ціну до нереально низької.

В результаті на першому місці Некстген, другому — Пакоптторг, третьому — МІК Мітрохіна.

Далі — переможець Некстген не додає якогось папірця про відсутність заборгованості, Пакоптторг взагалі не подає пакету документів, отже їх мали б дискваліфікувати, а переможцем визнати Мітрохіна.

Але хлопці так торгувались, що зменшили вартість контракту аж на 140 000 000 гривень. І о диво, Державний оператор тилу відміняє торги за формальними помилками, які допустив сам.

В даному випадку завдання — усунути сильних конкурентів з реальними цінами та в результаті злити торги. І все це робиться для унеможливлення провести закупівлю. Тендер оголошують знову і знову, але ті ж самі фірми їх знову зривають. В результаті, компанії «не з картелю Мітрохіна» змушені йти на перемовини і домовлятися, або ж відмовитись від участі в торгах.

А в цей час піхота в полях чекає на броніки. І через такі ігрища на тендерах вчасно їх не отримує.

Дивимось наступний кейс. Бронежилети для армії на 240 000 000 грн.

І тут знову фірма Пакоптторг збиває ціну на максималках, усуваючи конкурентів. Виграє, занизивши вартість контракту на 65 000 000 грн. Але знову не подає жодних документів та вилітає.

Але Державний оператор тилу знову відміняє торги з тієї ж причини — допущення помилки замовником. Ці два приклади ілюструють, як Мітрохін і компанія усувають конкурентів: ні собі, ні людям, ні армії. І останнє — найгірше.

А ось приклад, де нашому герою вдається відхопити шмат пирога за іншою, швидшою і простішою схемою:

Дивіться, контракт на 122 000 000 грн на поставку курток для ЗСУ. Ми це вже бачили в попередніх торгах: Пакопттрог знову виграє та зливається, не подавши тендерних документів.

Загалом компанія Пакоптторг 16 разів приймала участь у державних оборонних закупівлях і жодного разу не виграла. Дуже схоже на те, що Пакоптторг існує аби просто підігравати Мітрохіну. Вона умисно подає пропозиції нижчими за компанію МІК, а тоді віддає їй перемогу. Це робиться, ймовірно, для прикриття — аби Мітрохіна не звинувачували в монополізації.

І підозри в корупційній співпраці мік з пакотпторгом грунтуютсья зовсім не тільки на аналізі їх «спільних» тендерів.

ТОВ Пакоптторг юридично належить Руслану Бугайову, зареєстрована також у Запоріжжі, але, за фантастичним збігом обставин, фактично знаходиться у сусідній з компанією МІК будівлі.

Ну і якщо цього замало, то ось: номери телефону Руслана Бугайова в Getcontact підписані як: Руслан Сб Мик, Руслан Нач Охр Мик, Руслан Зп Мик, Руслан Безопасность Мик, Руслан Начальник Служби Безпеки Тов МІК.

Крім того, в одній з кримінальних справ, в якій фігурує «МІК» Мітрохіна, інтереси компанії представляє той самий Руслан Бугайов.

Тобто, на охоронця Мітрохіна повісили одну з фірм і використовують для тендерних махінацій, вам теж так здається? А ось сам бізнесмен від зв’язків із Пакоптторгом відхрещується, не приховуючи посмішки на обличчі.

Те що ми показали — тільки маленька частина великого розпилу, тобто освоєння бюджетних коштів за участі оточення пана Мітрохіна і його самого. А тепер — про те, що ж далі відбувається із мільйонами і навіть мільярдами, отриманими на тендерах через подібні оборудки. Пам’ятаєте, я казала про регулярні поїздки сина нашого героя Артема в напрямку Болгарії? Так ось, дослідивши купу судових документів, ми знайшли з десяток компаній, які приймали участь у схемах Мітрохіна.

Частина з них має зв’язок із компанією VICTOR INVEST — постачальником сировини і товарів.

Компанія VICTOR INVEST родом з Болгарії. Раніше належала росіянину Віктору Нашидзе. А у 2020 її переоформили на українку — Людмилу Гоголенко. І невдовзі «справи пішли», мільярди пішли.

Впродовж 20022-20023 років ТОВ «МІК», головна компанія Мітрохіна, перерахувала VICTOR INVEST 1 137 000 000 гривень — можемо припустити, що саме з оборонних контрактів.

ТОВ «Наш Імпорт», яка до березня 2024 належала Олегу Мітрохіну, перерахувала VICTOR INVEST 1 316 000 000 гривень.

І ще одна компанія, ТОВ ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗКРІЙ, зареєстрована на Артема Мітрохіна, перерахувала на болгарську фірму ще 264 000 000 гривень.

Хто ця пані Гоголенко, якій Мітрохіни раптом стали переправляти мільярди? Як я з’ясувала, вона приходиться тещею Олегу Мітрохіну. Людмила Гоголенко — матір його дружини Аліни, за паспортом — теж Гоголенко.

Отже, тещу Мітрохін здається просто обожнює і завалює мільярдами гривень. 2 718 000 000 гривень — саме стільки впродовж останніх трьох років компанії, підконтрольні Мітрохіну, перерахували на болгарську компанію-прокладку своєї родички Людмили Гоголенко.

Так, це справді дуже успішний родинний бізнес. Тільки за 2022 рік Гоголенко декларує майже 26 000 000 болгарських левів чистого прибутку, це за тодішнім курсом — близько 500 000 000 гривень.

Тільки вдумайтесь в цю цифру — півмільярда гривень з українських оборонних контрактів. Про це пан Мітрохін говорити вже чомусь засоромився.

Враховуючи шалені темпи зростання кількості угод «МІК» на поставку військового текстилю та снаряги у 2023 та 2024 роках, можна припустити і збільшення прибутків тещиної VICTOR INVEST в рази. Вони можуть сягати мільярдів гривень з українських оборонних контрактів.

Ось так наші з вами гроші перетікають за кордон. Спочатку в Болгарію. А потім, здається, розходяться по всьому світові — на авіаперельоти та проживання Мітрохіних у найдорожчих готельних номерах європейських столиць. На найкращі курорти в Італії, Сицилії, Австрії, Угорщині, Іспанії, знову Австрії, знову Італії, і так по колу. Саме так і відпочиває родина Мітрохіних, що не приховуючи демонструє дружина бізнесмена Аліна.

Також гроші з Міноборони конвертуються врешті в сережки Шанель за 1 500 $, курточку Луі Вітон ще за 5 000. Сумочку Селіні за 2 500 $. І ще одну, Херме — за 25 000 $. Годинник Хубло — 22 000 $. Тільки на кошти за ці аксесуари можна було б придбати 20 Mavic у повній комплектації.

Ну, а автопарку родини бізнесмена позаздрив би і сусід Мітрохіна по кабінетам нардеп Касай. За останні роки сімейство Мітрохіна набило свої гаражі ось такими автівками:

• На Артема Мітрохіна оформили AUDI RS Q8, 2021 (120 000 $)
• На дружину Олега Мітрохіна Аліну: Porsche Cayenne 2023 (150 000 $) і ще один Porsche Macan R4 2017 (40 000 $)
• На компанію МІК оформили: Lexus LX 600 2023 (130 000 $), Toyota Camry 2024 (50 000 $), BMW X5 XDRIVE 30D 2024 (120 000 $)

Півмільйона доларів, або 24 000 000 гривень — саме стільки бізнесмен із Запоріжжя витратив на елітні авто для своєї сім’ї. Цих коштів би вистачило на 100 позашляховиків для армії. Але власний комфорт — важливіше.

І поки Олег Мітрохін, наживаючись на війні, вигулює дружину по закордонним курортам, скуповує елітні тачки та нерухомість преміум класу, коротше кажучи, потужно забезпечує своє життя дороговартісним мотлохом на мільйони баксів, волонтери щодня із простягнутою рукою стараються закривати потреби війська.

Спочатку держава з наших податків виділяє кошти на ту саму форму та снарягу, потім всілякі мітрохіни за завищеними цінами поставляють на фронт фуфло і виводять типу зайві гроші за кордон. Після чого ми знову скидаємось, щоб придбати своїм близьким якісне екіпірування. Тобто, платимо двічі. Вас це влаштовує? Бо мене, дружину військового — точно ні.

Ми дуже сподіваємось, що правоохоронні органи звернуть увагу на хапуг, що жирують на оборонних контрактах, при цьому не виконуючи їх добросовісно. В ці важкі часи всі ми чекаємо гарних новин — про те що корупцію в оборонці врешті подолано, а хапуг покарано