Й0го 0cтaннiмu сл0вaмu були “Слaва Укpaїні”: у бoях бiля Гyляйполя з@гuнyв зaхисник “Тадeй” із Пpикаpпаття. Фото

Новини

У бойовому зіткненні з ворогом на Запоріжжі загинув 40-річний воїн ЗСУ Ігор Мартиняк із Прикарпаття. Молодший сержант із позивним “Тадей” майже два роки обороняв рідну землю в лавах 102-ї франківської бригади тероборони.

Він був справжнім патріотом – пройшов Майдан, а з повномасштабною війною повернувся з-за кордону й взяв до рук зброю, сили на фронті черпав із маминої вишиванки. Його останніми словами були “Слава Україні!”, розповіла про Героя Рогатинська міська територіальна громада у Facebook 

“Черговий “приліт”… Будинку, що певний час був їхнім прихистком, теж дісталося… Між уламків штукатурки в одній із кімнат привернула увагу важлива деталь – вишиванка. Рівненька, чистенька у чохлі із целофану вона непорушно висіла на вцілілій стіні. “Це сорочка “Тадея”, – згадують побратими. – Він завжди брав її з собою й одягав на великі державні свята, навіть в окопах. Казав, що мама вишила, тому дуже дорога йому”, – йдеться у повідомленні.

Захисник народився 4 травня 1983 року в селі Заланів на Рогатинщині. Після школи навчався на бухгалтера в Перемишлянському ПТУ №61. Згодом працював у різних фірмах в Україні та за кордоном.

Він пройшов Революцію Гідності й у найскладніші дні повномасштабного вторгнення повернувся з Польщі в Україну, щоб добровільно вступити у тероборону. Це було 11 березня 2022-го. Його не спиняли певні вади із зором і те, що до того ніколи не тримав у руках зброю. Пройшовши навчання, вже 26 квітня Ігор Мартиняк вирушив на Запорізький напрямок фронту.Чоловік мав хист до столярства, адже довгий час був майстром із виготовлення меблів на одному із підприємств Львова. Це ремесло стало йому в пригоді й у зоні бойових дій. У спогадах його побратимів закарбувалася “стіна духу”, яку він створив на фасаді їхнього помешкання на передовій.Волонтери часто привозили нам із допомогою дитячі листи і малюнки. Ми зберігали їх у коробці. Якось “Тадей” каже: “Чому вони у ящику стоять? Зробимо з них стіну, яка щодня буде підбадьорювати”. Невдовзі ми привезли ДСП-плити і стали до роботи. Весь фасад хати, в якій мешкали, обклеїли дитячими творіннями, а також прапорами. Ця стіна справді додавала нам сили. Була важливим місцем перед бойовими завданнями”, – пригадав його бойовий товариш.

Ігоря Мартиняка запам’ятали щирою і глибокою людиною. Він записував відео з фронту, намагаючись донести до земляків прості істини. За плечима військового – майже два роки оборони й непрості будні воїна, які переплелися із доброю звісткою з дому: в нього народився синочок Тадейчик.

Його останніми словами були "Слава Україні": у боях біля Гуляйполя загинув захисник "Тадей" із Прикарпаття. Фото

“Важко було повертатися на фронт, коли тримаєш на руках немовлятко. На тебе дивляться ті маленькі, щирі оченята, але треба назад. Мусиш, бо хочеш захистити своїх рідних, синочків…” – говорив побратимам Ігор Мартиняк.