Серйозні переговори вже тривають. Огризко пояснив, що вирішується за спиною Путіна

Новини

Мені зараз здається, що 24 лютого Росія повторила те, що сталося колись у Саутгемптоні, коли у свій перший і останній рейс пішов Титанік і ліг на курс на свій айсберг. Росія 24 лютого взяла курс на свій айсберг — Україну. І якщо Титанік розвалився на дві частини (як писали очевидці), то сьогодні питання в тому, на скільки частин розвалиться РФ.

Таку думку у своєму блозі на  НВ висловив український дипломат, міністр закордонних справ України (2007−2009) Володимир Огризко, інформує UAINFO.org.

Цього ми спрогнозувати не можемо, але вже зараз повинні думати про те, що відбудеться саме після цього розвалу.

Продовжуючи аналогію з Титаніком, все те, що відбувається у Москві — розмови про Пригожина, про якусь там паралельну армію, про Кадирова, про відміну цієї великої підсумкової пресконференції — нагадують безладну боротьбу команди, яка вже знає, що корабель приречений, за його живучість. Але зрозуміло, що це ніякого ефекту не дає і не може дати. Тому давайте оцю «мышиную возню», що відбувається в Росії, розглядати через призму стратегічних речей.

Тож мені здається, що ми, українці, сьогодні повинні нав’язувати нашим західним партнерам дуже просту думку: давайте мислити стратегічно, наперед, піднімемося над цією «мышиной возней» і будемо діяти, як думати далі. До речі, питання до наших партнерів на Заході — а чому ви думаєте, що Росія повинна залишатися такою самою колонією, якою вона є сьогодні?

РФ — дуже строката країна, це вінегрет з величезної кількості різних народів. Чому одні з цих народів мають право на власну державу, а інші — ні. Чому народи Дагестану не мають права мати свою власну державу? Чому цього права не мають якути чи евенки? На превеликий жаль, на Заході на це поки що не хочуть звертати уваги. Вовтузяться в речах потрібних, але дрібних. Безумовно, санкції, рестрикції на всі можливості Росії потрібні, але щоб не вийшло так — всі розведуть руками і скажуть «Боже, ми ж не чекали, що Росія розвалиться. Не думали, що все піде так швидко. Не думали, що почнеться громадянська війна в РФ, коли всі воюватимуть проти всіх, і що ми тепер робитимемо?!».

Треба вже зараз думати про різні варіанти того, що відбудеться після перемоги України. У нашій перемозі вже не сумнівається путінська фашистська хунта.

Ось президент США Буш-старший у Києві за три тижні до розвалу СРСР закликав українців до того, щоб вони залишалися у цій колонії. Ну і що? Та й пані Маргарет Тетчер закликала. А що вони могли зробити проти об’єктивного ходу історії. Був приречений СРСР не тому, що хтось хотів його розвалити, а тому, що вийшов на фінішну пряму свого розвитку. Те ж саме ми сьогодні бачимо по РФ: вона вже закінчується у тій формі, в якій існує ці останні 30 років. У 1991 році розвал імперії відбувся не до кінця. Цей процес має у кінцевому рахунку колись статися. Ось зараз Путін пришвидшив процес дорозвалу недорозваленої імперії.

Буш-старший у 1991 році своїм прикладом підтвердив, що його аналітики, розвідсистема не спрацювали. Так само як не спрацювали вони і перед війною, що її розпочала Росія 24 лютого. Тому я й кажу, що зараз головним завданням аналітиків цивілізованого світу має стати розробка щонайменше кількох варіантів розвитку подій.

Захід вже послав чіткий сигнал тим людям в оточенні Путіна, які станом на сьогодні надзвичайно багато втратили. Але в них ще залишаються певні можливості. Ці люди дуже хотіли б повернутися до свого чудового життя на Заході в обмін на певні поступки, і ці поступки мають бути прописані й продиктовані оцим самим колективним Заходом тому, що залишиться після поразки Росії у війні. Мені здається, що це — найоптимальніших варіант, який сьогодні на столі. Сподіватися, що відступить Путін — немає жодних надій. Російський цар не може програвати. Це код, що записаний у свідомості російського населення: якщо цар програє, то нам потрібен інший цар. Попереднього царя виносять ногами вперед, або він раптово чомусь помирає. Це Путін чудово розуміє.

Тому він буде йти до останнього російського солдата і нищитиме Росію до останньої тони нафти і кубометру газу. Тому ті люди, які ще про щось думають, в основному (виходячи з власних інтересів, далеко не російських), але те, що може допомогти їм утриматися при владі, далі грабувати Росію (чи те, що від неї залишиться), але непогано жити на Заході, ось для них такий сигнал є цілком очевидним. І мені здається, вже не один тиждень і місяць ідуть дуже серйозні переговори про те, яким чином це має завершитися.

Повну версію інтерв’ю з Володимиром Огризком слухайте на Радіо НВ

Володимир ОГРИЗКО