За десять кілометрів від білоруського кордону лунають постріли і залпи: українські військові тепер “тренують” ворога

Новини

У Чорнобильській зоні українці проводять навчання, щоб дати зрозуміти ворогу, що їх готові зустріти.

В Білорусі, за даними розвідки, триває перевірка бойової готовності однієї з бригад. Українські військові запевняють, що до можливого наступу вони готові і не припиняють навчання. Зокрема, в Чорнобильській зоні відчуження триває бойове злагодження, йдеться в ТСН.

В десяти кілометрах від білоруського кордону українські бійці відбивають атаку умовного ворога, відточуючи навички спільних дій підрозділів різних відомств. За легендою, противник намагається атакувати позиції українських оборонців, його відтісняють, щільно накриваючи вогнем і не даючи просунутись вперед. Залишки противника військові знищують у приміщенні будівель.

Підвищений радіаційний фон на більшості із зон, де можна тренуватись на відкритому просторі. Українські військові на відміну від росіян знають, як вберегти себе від радіації. “Для цього полігону було вибрано максимально чиста зона для виконання завдання, окопи в Рудому лісі, ті, що нам залишили орки, стоять, ми їх не чіпаємо, вони як пам’ятка, щоб водити туди туристів і показувати, як не можна робити в зоні відчуження”, – каже командир батальйону.

Німецькі гранатомети, американські та канадські броньовики і снайперські гвинтівки українського виробництва, а також трофейні Т-64, які об’їздили ледь не весь фронт – з таким бойовим арсеналом бійці ТРО, ЗСУ та НГУ тренуються відбивати ворожі атаки за дванадцять кілометрів від білорусько-українського кордону.

Бійці показують німецький гранатомет фугасного та протитанкового снаряду з пусковою установкою та оптичним прицілом, який допомагатиме на полі бою на одному з напрямків фронту. “В нього є мінуси – це його вага, з собою таких гаранатометів багато не потягнеш. В міських боях – це гарний варіант, але в чистому полі таким гранатометом користуються рідко”, – розповідає боєць про 15-кілограмовий гранатомет.

На відміну від непрактичних у полях РПГ, є ще надійна, прицільна і ефективна в руках стрільця-професіонала – снайперська гвинтівка українського виробництва вражає ворога патроном у 308 калібрі.

Натомість, найдорожчий тут – сам стрілець, кажуть бійці. Вони прикривають піхоту і тримають у страху так звані елітні підрозділи російських окупантів, втримуючи українські позиції на найгарячіших напрямках фронту.

Боєць у волохатій маскувальній кікіморі на позивний «Єгер» походить на лісового казкового персонажа серед чорнобильських дерев. Насправді подібне штучне маскування досвідчені снайпери використовують рідко. Мисливець на окупантів – так нині описує свою роботу 38-річний «Єгер». Він на службі ЗСУ рік, відколи розпочалась велика війна. Завдяки його влучним пострілам на Ізюмському напрямку військови вдалося блискавично погнати росіян з Харківщини. У своїй теперішній роботі боєць використовує знання професії з мирного часу. “Дизайнер ландшафтний. Можу підібрати форму по маскуванню на місцевості, що може зберігатись довше зеленою, що швидше в’яне, є свої переваги в цьому”, – сміється «Єгер».

Нині боєць з побратимами-прикордонниками утримують рубежі північного кордону. Запевняють, що з білорусами, або без них у російських окупантів, якщо наважаться вдруге піти маршем з території Білорусі – жодних шансів. “Так, як було першого разу, коли вони сюди зайшли, вже так більше не буде, вони вже більше сюди не зайдуть”, – переконують бійці.