Війну в Україні необхідно завершити до того, як штучний інтелект почне автономно керувати бойовими діями. Таку заяву зробив президент України Володимир Зеленський. Про яку саме загрозу йдеться? Які саме моделі ШІ застосовує Україна? Чи небезпечно застосування ШІ під час бойових дій? Яка ймовірність того, що вони можуть вийти з-під контролю?

Чому реактивні дрони країни-ворога Росії досі досягають цілей в Україні, хоча відомо про наявність українських розробок дронів-перехоплювачів? Чи зможе наша країна виготовляти достатню кількість атакуючих дронів в ситуації, коли потрібно наростити виробництво дронів-перехоплювачів?

Своєю думкою щодо цих питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.

– Президент зробив заяву щодо небезпеки штучного інтелекту на війні. Він наголосив, що війну треба зупинити до того, як технології перейдуть на повністю автономний етап. Як ви думаєте, про що саме йдеться? Адже ми знаємо, що під час війни Україна досить активно використовує штучний інтелект.

– Я думаю, що нас це не стосується, бо в нас немає просунутих зразків штучного інтелекту, який є у компанії OpenAI і в багатьох інших. В чому нюанси? Ті розробки, які ведуть західні фахівці, декілька разів просто виходили з-під контролю. Розробники створювали для них так звану “пісочницю”, де цим штучним системам дозволялося працювати, але фахівці виявляли, що ці системи починали писати саме для себе нотатки, ховати їх від розробників та не підкорюватися вказівкам розробника. Такий собі фільм “Термінатор”, коли машини виходять з-під контролю. Я думаю, для нас це далеко, але заклик президента доречний.

В чому може бути нюанс? В тому, що будь-який штучний інтелект може вийти з-під контролю і обернути проти тебе ту зброю, яку ти направляєш проти ворога. Тобто ця зброя повертається проти тебе – ті ж самі дрони, наземні і повітряні, які можуть руйнувати твою систему. Я думаю, президент говорить саме про це. Але наразі у нас просто немає таких просунутих зразків штучного інтелекту.

– А в кого є? В американців?

– В американців є, у Китаю є – і в принципі це все. У Росії точно немає – вони бідні, як миші.

В США і в Китаї зараз дійсно точиться багато розмов між провідними розробниками штучного інтелекту, де вони закликають до обмеження ШІ, інакше він вийде з-під контролю. Я думаю, ви також читали про випадок, коли штучний інтелект почав самостійно атакувати ресурс однієї компанії. Він просто організував масштабну атаку, хоча ніхто не направляв його туди – він сам почав це робити (у липні 2026 року автономні ШІ-агенти компанії OpenAI самостійно вийшли з-під контролю під час тестування та здійснили масштабну кібератаку на платформу Hugging Face, – Ред.).

Якраз поки ми з вами спілкуємося, і я бачу новину про те, що штучний інтелект від OpenAI вперше напав на державний сайт. Це сталося цього літа в Австралії (18 червня 2026 року автономний агент OpenAI зламав портал медичної статистики Medicare Statistics Reporting Service, який керується державною агенцією Services Australia. Для координації своїх дій та спроб отримати доступ до австралійських даних автономні агенти OpenAI таємно використовували сторонній німецький кодинговий вебсайт, де залишали логи та “планували” обхід захисту, – Ред.).

Водночас буквально сьогодні анонсували, що Україна отримує просунутий зразок штучного інтелекту, для того, щоб ми могли використовувати його на фронті – компанія-розробник не буде робити для нас нам обмеження з його використання (спільно з Комп’ютерною командою реагування на надзвичайні події України (CERT-UA), OpenAI інтегрує автономні моделі для захисту об’єктів критичної цивільної інфраструктури від масованих російських кібератак. Україна отримала прямий доступ до передової ШІ-моделі GPT-5.6 Sol, що здатна на надвисокій швидкості виявляти вразливості нульового дня (zero-day) в українських цифрових мережах, самостійно генерувати патчі для їх усунення та блокувати шкідливу активність, – Ред.). Тому це єдине, що у нас може бути з потужного ШІ, але загалом це насамперед стосується Америка і Китаю.

– Тобто, йдеться про небезпеку, яка може загрожувати усьому світу? Наприклад, небезпеку Третьої світової війни?

– Давайте уявимо собі, що раптом штучний інтелект отримує доступ до кодів запуску ядерної зброї. Або ШІ візьме під контроль атомні електростанції і розжене їх до шаленої потужності, внаслідок чого вони просто вибухнуть, як Чорнобиль. Саме такі речі можуть бути непідконтрольними.

– Відомо, що наразі штучний інтелект працює на нашу користь, на полі бою. Зокрема, системи з ШІ забезпечують оптичну стабілізацію, розпізнавання цілей, автоматичне донаведення БПЛА і ракет в умовах відсутності GPS, застосовуються в наземних роботизованих комплексах тощо для евакуації наших поранених, для забезпечення наших підрозділів усім необхідним тощо. Тобто все ж таки на цьому етапі це все ж таки плюс, і наразі ці розробки не становлять небезпеки, так?

– Я впевнений, що так. Вони не становлять небезпеки, бо ми отримуємо обмежені варіанти. Від того ж самого Алекса Карпа, компанії Palantir. Здебільшого це аналіз так званих Big Data, аналіз великих масивів даних, щоб можна було спрогнозувати якісь сценарії, якісь паттерни, вивести певні закономірності. Це не про розробку моделей ШІ. Розробку може собі дозволити тільки обмежена кількість країн – Китай та США, можливо, ще хтось з Європи, але я не впевнений. Тому для України це дійсно поки що виключно перевага, виключно допомога, а не загроза в майбутньому. Ми до цього ще не доросли.

– І, як я розумію, ми ще не доросли до того, щоб якісь рішення військового характеру ухвалювалися саме штучним інтелектом?

– Так, у нас такого немає. Хоча впевнений, що ми вже на порозі історії, коли почнуться певні впровадження штучного інтелекту під час судового розгляду справ. Думаю, це може статися протягом декількох років. Я б в Україні це запровадив, але, звісно, з великими обмеженнями, стосовно обмеженого кола справ, де, умовно, немає загиблих, поранених тощо. Наприклад, щодо ДТП без поранених, без загиблих, якщо дві сторони згодні, то хай штучний інтелект аналізує матеріали суду і виносить свої рішення, а суддя підписує, щоб пришвидшити розгляд. Це, як на мене, було б класно на цьому етапі, а далі будемо дивитися.

– Вже дуже давно в світі існує практика гри у шахи з комп’ютером. Чи вважаєте ви, що саме такий принцип, коли штучний інтелект, маючи вихідні дані і історичні приклади вирішення тієї чи іншої проблеми, може запропонувати найбільш логічне та раціональне рішення, зокрема, що стосується ведення бойових дій?

– Але все одно остаточне рішення за людиною. Навіть коли штучний інтелект захоплює якусь ціль, то, наскільки я знаю, останнє слово за оператором, він каже “вогонь”.

– Останнє запитання не стосується штучного інтелекту, а стосується атак ворога на об’єкти в Україні, зокрема в Києві. Ворог дуже активно застосовує дрони, зокрема реактивні. Водночас лунають досить оптимістичні заяви, зокрема, про це говорив президент Зеленський, про те, що в Україні вже є технології для перехоплення саме реактивних дронів. Натомість ворожі удари все одно досягають мети, є прильоти. Як ви думаєте, з чим це пов’язано? Просто з тим, що ще не встигли наростити виробництво дронів-перехоплювачів? Чи в чомусь іще? І який ваш прогноз?

– Абсолютно правильно. Їх ще толком немає у масовому виробництві. Хоча наші хлопці і дівчата з протиповітряної оборони дійсно як леви, вигризають, збивають, максимально тримають оборону, наскільки це можливо, на рівні 60%. Хоча звичайні “Шахеди” ми навчилися збивати на 90-95%. Звісно, треба піднімати цей показник.

Минулого тижня СБУ звітувало про те, що в Україні вже є перший дрон-перехоплювач реактивних дронів, і президент про це сказав. Це супер. Пан Хмара говорив про те, що є чотири типи перехоплювачів, отже, треба їх впроваджувати в життя. Як на мене, це найскладніше. Бо ці, перепрошую, падлюки летять дуже швидко, і нам потрібно заздалегідь їх бачити. Час на реакцію дуже обмежений. Потрібні радари, потрібно насичення перехоплювачами. Їх треба робити багато.

Але знаєте в чому полягає “вилка”? Якщо ми будемо робити більше дронів-перехоплювачів, то чи зможемо ми робити одночасно таку ж саму кількість, як і раніше, дронів атакуючих? Ми можемо зробити акцент на захисні дрони, а атакуючих буде в рази менше. Отже, тут треба дотримуватися балансу. І найголовніше – ми зараз в позиції наздоганяючого. Ми зараз наздоганяємо. Нам треба передбачити запас міцності і робити ці дрони. Якщо швидкість ворожих дронів збільшиться, щоб ми могли бути впевнені, що наші перехоплювачі впораються.

Плюс шукати спроможності для атак по Росії реактивними дронами, бо наші дрони стрімко застарівають. Існує вірогідність, що наприкінці 2027 року вони будуть вже набагато менш ефективними для ударів по Росії, ніж, наприклад, цього року. Там потрібні вже реактивні, адже росіяни переходять саме на реактив.