“Знищили своїми ж руками”: військові згадали, як Україна позбавлялась мільйонів снарядів за 5 років до війни

Новини

За словами експерта, деякі види снарядів могли б стати в нагоді саме зараз.

Щоб продовжувати війну, окупанти час від часу знімають з консервації застарілу радянську техніку та використовують боєприпаси в тому числі радянського виробництва. tsn.ua

В той час, коли Україна просить у західних партнерів новітнє озброєння та боєприпаси, а Росія масово використовує на війні боєприпаси та техніку радянського зразка, українські військові з багаторічним досвідом згадали події 2008-2009 років та висловили думку, що саме зараз надлишки могли б прискорити перемогу над окупантами.

Саме в травні 2008 року в Україні на державному рівні заговорили про утилізацію надлишків боєприпасів, після чого за наказами тодішнього керівництва їх почали знищувати. На офіційному сайті Кабміна досі можно побачити “Перелік боєприпасів, що підлягають утилізації в 2008-2009 роках“.

Перелік боєприпасів, що підлягали утилізації. Початок. Скрін з сайту kmu.gov.ua / ©

Перелік боєприпасів, що підлягали утилізації. Початок. Скрін з сайту kmu.gov.ua / ©

Крім цього, було надано старт розконсервації радянської бронетехніки для продажу. Як повідомлялось тоді, з бронемашин знімалось все, що може стріляти, після чого техніка продавалась. Наприклад, мисливцям або для потреб мисливських та фермерських господарств.

Знищили і те, чого не вистачає зараз

Один з тодішніх керівників середньої ланки, експредставник міністерства оборони в коментарі для ТСН.ua зараз так згадує ті події:

“Боєприпаси, які підлягали тоді утилізації, були частково непридатні для подальшого зберігання та використання. Частково. Варто зазначити, що боєприпаси різної номенклатури мають свій термін зберігання та придатності. Крім того, він, термін, залежав від умов зберігання”.

За словами нашого співрозмовника, одна справа, коли боєприпаси зберігались на відкритому повітрі, інша – коли в сухому приміщенні.

“Але в деяких видах артилерійських боєприпасів можно міняти порох на новий, тим самим продовжуючи придатність цих снарядів. Але тоді керівництво вважало, що занадто велика кількість боєприпасів Україні не потрібна, великими кроками все це знищували. Якщо мені не зраджує пам’ять, то боєприпасів різної номенклатури до початку утилізації було декілька мільйонів тон, а для потреб армії станом на 2008 рік було потрібно 800 тис. тон. Зараз є почуття жалкування, що боєприпаси були знищені, але ж тоді ніхто не знав, що в них може бути потреба, відносини між Україною та Росією тоді були зовсім іншими”, – каже колишній військовий.

Та додає: “Резюмуючи, можу додати, що частина снарядів могли нам стати в нагоді зараз, особливо до того, як розпочалось постачання західної техніки. Підкреслюю, лише частина, тому що більшість дійсно могли бути вже в непридатному стані. Спробую пояснити це. Мені запам’ятався один зі складів, який я відвідував в ті роки – там зберігались боєприпаси для “Градів” та інших установок. Так от, скрині зі снарядами майже згнили, снаряди вивалювались з них, все це зберігалось під навісом, який захищав лише від прямого дощу, але не від косого”.

Крім цього, колишній представник міноборони каже, що розконсервовану техніку, яка була в нормальному стані в 2008 році, було вирішено продавати.

“Покупцями, наприклад, польових кухонь, були мисливські та фермерські господарства, мисливці купували БРМ – бойові розвідувальні машини. З останніх забирали озброєння та продавали машини згідно тих програм, які діяли на той час”, – додає колишній військовий.

Один з діючих військовослужбовців, який працював і за тих часів, теж висловив в коментарі для ТСН.ua власну думку.

«На мою думку, звісно, ті події мають ознаки диверсії. Це якщо казати про боєприпаси, які були в нормальному стані та була можливість продовжити їх термін зберігання. Але дійсно були і такі, які несли небезпеку і їх треба було утилізувати”, – каже наш співрозмовник.

Склади були одними з найбільших на сході Європи

Своєю чергою військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко каже, що в Україні були одні з найбільших складів боєприпасів в східній Європі після розпаду СРСР.

“Але треба визнати, що не всі боєприпаси зберігались в задовільних умовах. Безпека їх використання сумнівна. Після розпаду СРСР було багато корупційних схем, пов’язаних з нелегальним продажем боєприпасів. За допомогою вибухів намагались скрити нелегальний продаж. Ми втратили багато боєприпасів. Крім цього, була регламентна демілітарізація. Дійсно, в Україні роками відбувався процес так званої демілітарізації власними руками. Але, якщо б проводилась кваліфікована експертиза, то не всі боєприпаси треба було утилізовувати. Ті, що були продані – вони б могли нам знадобитись. Я вважаю, що це були злочинні дії, за які треба було відповідати”.

На питання про те, чи дійсно була номенклатура снарядів, в яких можно було замінити порох, продовживши їх термін зберігання, Коваленко відповів: “Так, така можливість є, але по відношенню не до всіх боєприпасів”.