Мельник: масована атака 28 квітня переслідувала одну ціль, ворог ховає ракети від ППО України.

Новини

Остання масована ракетна атака на Україну 28 квітня стала черговим свідченням того, що країна-агресор Росія не відмовилася від своєї тактики терору цивільного населення. Очевидно, що ворог ставив завдання спричинити якомога більше жертв серед мирних жителів, проте не всі із 23 запущених ракет могли бути націлені саме на житлові будинки. Частина знищених ракет могла мати іншу програму.

Те, що від моменту останньої масованої атаки пройшло чимало часу, свідчить про те, що окупант готується до протидії українській армії напередодні її контрнаступу. Незважаючи на те, що ресурс ворога, зокрема ракетний, виснажується, це не означає, що атаки припиняться. Просто інтервали між ними будуть більшими, а кількість ракет трохи меншою. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– Як ви можете пояснити масовану ракетну атаку на Україну після досить тривалої перерви? Чому саме ці міста – Київ, Умань, Кременчук, Миколаїв, Дніпро – для атак обрав окупант?

– Ці масовані атаки є підтвердженням того, про що говорили як наші військові, так і експерти – що Росія не відмовляється від своєї тактики. Тимчасове зменшення обстрілів чи паузи між такими обстрілами були зумовлені тим, що Росія готується до протидії українському контрнаступу. Очевидно, паралельно вони працювали над більш ефективними способами і тактикою застосування цієї зброї. Власне, зараз, на жаль, ми спостерігаємо підтвердження цих оцінок.

Чому саме ці міста? Можна говорити про певні цілі, які переслідуються атакою саме цих міст, але я б зараз не хотів докладно говорити про це. Наприклад, в мене є певне розуміння, чому цілили саме в цей будинок в Умані. В цьому місті я прожив більше десяти років. Але зараз я не хотів би про це говорити.

Якщо загалом, то це складова російської стратегії, яка стосується тероризування цивільного населення. Як сама ціль, так і час, в який ці удари завдавалися, свідчить про те, що розрахунок був на максимальну кількість жертв серед цивільного населення.

– Ви сказали про будинок в Умані, про певні цілі окупанта. Чи свідчить це про те, що в окупанта досі є високоточна зброя, що він може цілитися в конкретну точку?

– Це умовно високоточна зброя. Мабуть, було б великим компліментом говорити, що вони цілили саме в цей під’їзд, але якщо ми говоримо про багатоквартирний будинок з кількома під’їздами, то це доволі велика ціль. Це не те, що зазвичай вкладається в поняття високоточної зброї. Наприклад, у західних зразках високоточної зброї відхилення плюс-мінус кілька метрів.

Але тут Росія при тій точності, яка в них є, все одно здатна досягати цілей, які вони перед собою ставлять, а саме – залякування шляхом вбивства цивільного населення.

– Але тим не менше, за повідомленням генерала Залужного, 21 ракету із 23 було знешкоджено. Тобто ефективність таких атак не надто висока. Чому окупант все одно продовжує здійснювати ці атаки?

– Ми просто не знаємо, що було закладено в програмі тих ракет, які знищені. Можна припустити, що така ціль, як житловий будинок, не була пріоритетною. Але це природа війни – не кожен снаряд, не кожна ракета досягає своєї цілі. І саме тактика масового застосування цих ракет розрахована на те, що певна частина цих ракет все-таки спрацює.

Який інший варіант є у росіян? Відмовитися від таких обстрілів? Це було б дуже бажано, але це зовсім не вкладається в логіку того, що Росія робить в Україні вже понад рік.

– Кілька днів тому в ОК “Південь” повідомили, що окупант накопичив у Чорному морі ракетоносії, що можуть нести 24 ракети “Калібр”. Ми знаємо, що остання атака на Україну була здійснена з акваторії Каспійського моря. Чи може ворог використати ще й “Калібри” з Чорного моря?

– Здебільшого під час масованих атак і обстрілів, які проводила Росія, були задіяні різні носії – наземні, надводні, повітряні. Якщо йдеться про надводні кораблі та підводні човни, які не були використані в цій атаці, то очевидно, що вони готуються до того, щоб наступна атака була комплексною – з різних носіїв, з різних напрямків, з різноманітної зброї.

Окрім того, про що говорило командування Повітряних сил, – про певні нюанси застосування цих ракет, про зміну траєкторії ракет, різну висоту запуску тощо – нічого кардинально нового не відбувається. На жаль, очевидно, що зараз інтенсивність цих атак буде вищою.

– В американському Інституті вивчення війни (ISW) також повідомили, що окупант використовує нову тактику завдання ракетних ударів по Україні, щоб зменшити імовірність виявлення цієї зброї українськими засобами ППО. З чим це може бути пов’язано?

– Власне, вони процитували те, про що говорило командування Повітряних сил України. Крилата ракета спроєктована таким чином, що вона іде на висоті кількох метрів або кількох десятків метрів над землею. В її програмі закладена складна траєкторія. Це не снаряд чи балістична ракета, яка йде практично по прямій. Ця ракета маневрує і обирає такий ландшафт місцевості, де є найменша імовірність її виявлення за допомогою радіолокаційних чи інших засобів виявлення протиповітряної оборони.

Тобто не йдеться про якесь ноу-хау, яке росіяни раптом винайшли. Йдеться про те, що вони використовують і постійно аналізують, вдосконалюють, обирають маршрути, де була б найменша імовірність виявлення цих ракет і їхнього знищення. Те, про що казав також речник Повітряний сил, що ворог також змінює спосіб запуску цих ракет. Наразі я не бачив деталей, щоб сказати, в чому саме полягає ця зміна, але в будь-якому разі це природний процес, коли кожна із сторін протягом війни враховує якісь помилки – власні і противника – й намагається вдосконалювати тактику.

Це може дати тимчасовий ефект. Але наші захисники вживають певних заходів, і не факт, що тактика, яка, можливо, спрацювала у випадку атаки на Миколаїв, залишатиметься такою ж ефективною протягом тривалого часу.

– Вже давно говорилося про те, що ресурси окупанта виснажуються, зокрема, ресурси ракетні. Проте остання атака засвідчила, що це не зовсім так. За вашими оцінками, коли у ворога справді можуть вичерпатися запаси ракет?

– Коли говорять про те, що російські ресурси виснажуються, цю інформацію можна оцінювати по-різному. Наприклад, були повідомлення щодо виснаження Росії в артилерійських снарядах, що щоденна витрата цих снарядів скоротилася від 60 до 20 тис. Але це все одно 20 тис. снарядів.

Так само і щодо ракет. Це не означає, що в них закінчилися ракети і вони припинили стріляти. Вони так само будуть робити масовані залпи, але перерва між ними буде не такою, як коли ресурс в них був значно більший – 10 днів чи 2 тижні, а більшою. Вони робитимуть більші інтервали, можливо, ракет буде на десяток менше.

В Росії працює промисловість, яка, на відміну від української промисловості, перебуває поза зоною ураження. Тобто при всіх їхніх проблемах з технологіями, з санкціями тощо Росія все одно має власну промисловість, яка дозволяє їй виробляти зброю. І навіть за умов обмеженої кількості зовнішніх постачальників зброї, все одно Росія отримує від Ірану додатково сотні тисяч снарядів, якщо подивитися на дані американської розвідки.

Тобто коли йдеться про виснаження ресурсів, необхідно розуміти, що це не закінчення запасів. Це просто їхнє зменшення. Але в будь-якому разі вони залишаються надзвичайно суттєвими, надзвичайно загрозливими.